Адрес: пл. Франка, 3
Телефон: 229-59-91

...Від Національної музичної академії України імені П.Чайковського, що на Хрещатику, попростуйте вгору старовинною вулицею Городецького, і за якісь хвилини у вашому серці спалахне радість - вразить казкова чарівність біло-блакитної будівлі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

У 1998 році приміщенню виповнилося 100 років. Воно овіяне легендами: побудоване на місці природного ставка, ось вже вік вабить і чаклує людей мистецькою магією...

Тут із своїми колективами виходили до глядачів видатні митці - Микола Соловцов, Коте Марджанішвілі, Лесь Курбас, а з 1926 року знаменита сцена належить франківцям.

Театр імені Івана Франка засновано у Вінниці 1920 року. Очолив його видатний український митець Гнат Петрович Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою "Гріх" В.Винниченка. За віком виконавців це була трупа молодіжна. До неї входили актори, котрі згодом увійшли в історію української сцени як видатні митці - Г.Юра, А.Бучма, Й.Гірняк, М.Крушельницький, Ф.Барвінська, О.Горська, М.Братерський, П.Нятко, К.Блакитний, О.Рубчаківна, М.Пилипенко, С.Семдор, О.Юра-Юрський, Т.Юра та ін. Театр працював напружено: лише за перший сезон показав 23 прем`єри. Вистави користувалися надзвичайним успіхом у Вінниці, Черкасах, Кременчуку, Олександрії, Проскурові, Кам`янці-Подільському та інших містах. Преса гаряче вітала талановитий "театр нової доби".

Праця перших 3 років хай у скрутних пересувних умовах дала блискучий результат: колектив досяг одностайного визнання своєї творчої потужності з боку глядачів, громадськості. Як наслідок цього, франківці одержали запрошення стаціонарно працювати в Харкові, котрий був тоді столицею України.

Перший харківський сезон розпочався з осені 1923 року. "Провінційний" театр перетворюється на великий столичний, стаціонарний колектив.

Крім Г.Юри режисуру здійснюють Є.Коханенко, К.Кошевський, Б.Глаголін. Здібним сценографом утверджує себе М.Драк. Кращі вистави харківського періоду, позначені духом експериментальних пошуків: "Лісова пісня" Лесі Українки, "Ревізор" М.Гоголя, "Полум`ярі" А.Луначарського, "Свята Йоанна" Б.Шоу, "97" М.Куліша та ін.

Україна в цей час мала кілька талановитих театрів, між якими встановлювалися стосунки творчого змагання. Франківці відстоювали свою художню програму, власний мистецький стиль найчастіше у "поєдинках" з театром "Березіль", яким керував Лесь Курбас. Врешті подібний творчий неспокій всім йшов на користь.

Влітку 1926 року театр ім. І.Франка рішенням уряду переводиться із столичного Харкова до Києва, а з Києва до Харкова їде театр "Березіль". Франківці не сумували з цього приводу, а відразу по приїзді до Києва почали активно вивчати запити нового глядача, розгорнули роботу над свіжим репертуаром.

Від 30 вересня 1926 року, коли в прекрасному приміщенні колишнього театру "Соловцов" було показано "Вій" Остапа Вишні (за М.Гоголем), франківці прийняли "київське похрещення" і працюють в цьому місті ось вже понад 70 років.

Незмінність художнього керівництва театру (Г.Юра очолював колектив з 1920 до 1966 року) стабілізувала його художню програму, яку можна визначити як будівництво театру народного, реалістичного, що цінує традиції театру корифеїв, проте схильний і до новаторських пошуків.
Особливо творчо зміцнився театр ім. І.Франка в 30-і роки, коли його акторське ядро склали такі видатні майстри, як А.Бучма, Н.Ужвій, Ю.Шумський, Г.Борисоглібська, Ю.Мілютенко, В.Добровольський, П.Нятко, Є.Пономаренко, М.Яковченко, М.Братерський та ін. Колектив уславляє себе талановитими постановками вітчизняної та світової класики - "Весілля Фігаро" П.Бомарше, "Суєта" І.Карпенка-Карого, "Дон Карлос" Ф.Шіллера, "Борис Годунов" О.Пушкіна. Особливо яскравою вийшла постановка Г.Юри драми І.Франка "Украдене щастя". Популярністю користуються вистави на сучасну тему за п'єсами О.Корнійчука "Платон Кречет", "В степах України".

У 1940 році театр одержав звання академічного.

У період Великої Вітчизняної війни колектив працює в евакуації - в Семипалатинську і Ташкенті. Дві фронтові бригади обслуговують бійців на передових лініях боротьби з фашистами.

Франківські артисти активно знімалися в кіно. Зокрема роль партизанки Олени Костюк, зіграна Наталією Ужвій у кінострічці "Райдуга" за повістю В.Василевської, як і сам фільм, що одержав нагороду американської кіноакадемії - "Оскара", стала класикою світового кіномистецтва.

Від 40-років розширюється коло франківської режисури. Тут працюють Б.Норд, Б.Тягно, Б.Балабан, М.Крушельницький, В.Івченко, В.Гаккебуш, БІД 50-х років - В.Оглоблін, В.Крайниченко, В.Харченко, від 60-х - Д.Алексідзе, В.Скляренко, Д.Лизогуб, Б.Мешкіс, О.Барсегян, Д.Чайковський, від 70-х - С.Сміян та інші.

Кращі франківські сценографи надають виставам образно-художнього виміру. Поруч з М.Драком - новатор В.Меллер, самобутній митець-філософ Д.Лідер, його учень А.Александрович-Дочевський.

На цій сцені виявився талант композиторів Н.Прусліна, Ю.Мейтуса. С.Жданова, К.Данькевича, Л.Ревуцького, П.Козицького, В.Рождественського, А.Філіпенка. О.Білаша, М.Скорика, та інших.

Останні 22 роки біля режисерського керма Першої української сцени стоїть визначний режисер Сергій Данченко, а в акторському складі славу перейняли Богдан Ступка і Степан Олексенко, Юлія Ткаченко і Станіслав Станкевич, Марина Герасименко і Наталя Лотоцька, Віталій Розстальний і Володимир Нечепоренко, Анатолій Хостікоєв і Наталя Сумська, Богдан Бенюк і Лариса Кадирова, а також Ірина Дорошенко, Поліна Лазова, Людмила Смородіна, Лесь Задніпровський, Михайло Крамар, Олег Шаварський, Олексій Богданович, Володимир Коляда, Любов Кубюк та багато інших.

"Данченківське" покоління франківців сміливе у тематичному і жанровому доборі вистав, пошуках свіжих виражальних засобів. Шануючи кращі національні традиції, театр прагне ближче стояти до надбань сучасного європейського мистецтва. Ви погодитесь з цим, переглянувши такі постановки, як "Енеїда" І.Котляревського та "Тев`є-Тевель" Шолом Алейхема, "Біла ворона" Ю.Рибчинського, Г.Татарченка та "Бал злодіїв" Ж.Ануйя, "Крихітка Цахес" за Т.Гофманом і "За двома зайцями" М.Старицького, "З коханням не жартують" П.Кальдерона і "Майстер і Маргарита" М.Булгакова, "Приборкання норовливої" та "Король Лір" В.Шекспіра, "Швейк" за Я.Гашеком і "Три сестри" за А.Чеховим, "Пігмаліон" Б.Шоу та інші....

"Пігмаліон" Б.Шоу - остання вистава, котру створив Сергій Данченко на сцені франківців. 20 серпня 2001 року увірвалося життя видатного режисера. Обов`язки художнього керівника франківців прийняв зараз народний артист України Богдан Ступка.

Франківці піклуються про духовність суспільства, відродження національної свідомості, культури, традицій народу.

Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року театру надано статус Національного. Відтоді він іменується Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.

Від початку 90-х років франківці активно вписують свою творчість в європейський культурний контекст. Театр гастролював у Німеччині, Австрії, Греції, Югославії, Італії, Польщі, де його робота знайшла одностайно гідну оцінку.

ВІД КОНЦЕРТНОГО ЗАЛУ...
Протягом майже десяти років Київський симфонічний оркестр і хор дав понад 120 концертів і записав 14 компакт-дисків. Репертуар колективу включає, зокрема, “Месію” Генделя, “Месу сі мінор”, “Магніфікат”, Кантати, Мотети та Брандербурзькі концерти Баха, “Реквієми” Верді, Моцарта, Берліоза, Дюріфле і Форе, “Глорії” Пуленка і Раттера, “Урочисту месу”, 9-ту Симфонію Бетховена, “Всенощну” Рахманінова, оперу Менотті “Амаль та нічні гості”, 3-тю Симфонію та іншу музику Аарона Копланда, “Валтазарів Бенкет” Уолтона, “Чишестерські псалми Бернстайна, музику Джорджа Гершвіна, велику програму різдвяних колядок і афро-американськіх спірічуелс.

Колектив виконав кілька класичних шедеврів українською мовою. Це “Ілія” Мендельсона і “Страсті за святим Матвієм” Баха (обидва твори були поставлені на сцені Національної опери Ураїни), а також “Німецький реквієм” Брамса.

Чимало концертів Київського симфонічного оркестру та хору було показано на всю країну телеканалом УТ-1. Виступи колективу регулярно транслюються провідними національними радіостанціями.

... ДО ТЕАТРУ
Київський симфонічний оркестр і хор поставив і виконав “Вестсайдську історію”, класичний мюзікл Леонарда Бернстайна. Вистави відбулися як українською, так і англійською мовами.

... ДО “КАРНЕГІ-ХОЛЛУ” В НЬЮ-ЙОРКУ
Восени 2004 року Київський симфонічний оркестр і хор планує здійснити своє сьоме турне по США. Під час попередніх щорічних гастролей колектив виступав у провідних концертних залах Америки, зокрема, у знаменитому “Карнегі-холлі” в Нью-Йорку. Його гастрольна програма включає не лише західну класику, але й багату музичну спадщину відомих українських композиторів – Леонтовича, Бортнянського, Березовського, Стеценка й Лисенка.

м.Київ, вул. Велика Васильківська, 53/3,
Станція метро „Республіканський стадіон”
Замовлення квитків: (044) 227-26-30
Телефон відділу реклами: (044) 227-36-50

ЖАНР ОПЕРЕТА

Назва "оперета" походить вiд французького "operette", що буквально означає "маленька опера".

Оперетою називають один iз видiв музичного театру, в якому поєднуються вокальна та iнструментальна музика, танець, балет та елементи естрадного мистецтва. Внаслiдок такого яскравого поєднання складових утворюється дуже демократичний i досить "легкий" музично-театральний жанр, що i є головною причиною захоплення оперетою мiльйонiв людей рiзного вiку та рiзного соцiального рiвня.

Свої витоки оперета знаходить у музично-комедiйних спектаклях: комiчних операх, оперних пародiях, французьких водевiлях, австрiйських та нiмецьких зiнгшпiлях.

У самостiйний жанр оперета виокремлюється в 50-х роках ХiХ-го столiття у Францiї. У 60-х роках вона набуває широкої популярностi в Австрiї, а згодом - у Великобританiї та Сполучених Штатах.

Основоположниками жанру вважають французьких композиторiв Ф. Ерве та Ж. Оффенбаха.

На межi ХiХ-ХХ столiть жанр оперети зазнає своєрiдного "нацiонального" подiлу. У Великобританiї оперета "сплiтається" з мюзик-холом, у Францiї з'являються елементи фарсового театру, в Австрiї в оперетi домiнує лiрико-сентиментальне начало. Австрiйцям вдалося створити досить органiчне поєднання елементiв рiзних жанрiв, внаслiдок чого народилася так звана мелодрама-buff. Саме австрiйська оперета в той час набуває найбiльшої популярностi i впливає на подальший розвиток цього жанру у всьому свiтi.

В Українi жанр оперети виростає на поєднаннi свiтової класики та давнiх нацiональних традицiй вертепу, вистав шкiльної драми та театру корифеїв.

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ

Наш театр було органiзовано у 1934 роцi. На той час вiн мав назву Київський театр музичної комедiї (у 1966 роцi його перейменовано у Київський державний театр оперети). Театр розмiстився в будiвлi колишнього Троїцького народного дому. Примiщення було збудовано на початку ХХ-го столiття на благочиннi кошти. В народному домi проводилися концерти та ставилися вистави-водевiлi, перша з яких вiдбулась 5 грудня 1902 року.

Першою виставою Театру музичної комедiї стала оперета "Продавець птахiв" К. Целлера (прем'єра - 1 грудня 1935 року). Поряд з нею, в репертуарi театру були кращi свiтовi класичнi оперети "Летюча миша" Й. Штрауса, "Циганська любов" Ф. Легара, "Синя борода" Ж. Оффенбаха.

У 1938 роцi вiдбулася славнозвiсна подiя в iсторiї українського театру - блискуча прем'єра сучасної української оперети "Весiлля в Малинiвцi" О. Рябова (мало хто про це зараз згадує, але один з найвiдомiших радянських фiльмiв "Весiлля в Малинiвцi" знятий саме з використанням сюжетної лiнiї та музичних фрагментiв цiєї оперети).

У роки вiйни (з 1942 по 1944 рiк) Київський театр оперети було евакуйовано до Казахстану. Свiй перший "воєнний" сезон театр розпочав в Алма-Атi. Безпосереднiм вiдгуком театру на подiї Вiтчизняної вiйни, була злободенна своєю тематикою оперета О. Рябова "Блакитний камiнь" або "Максим" на лiбрето Б. Туровського.

Протягом багатьох рокiв iснування театру в ньому працювали вiдомi актори, зокрема В. Новинська, Г. Лойко, М. Блашук, Л. Пресман, Д. Пономаренко, Є. Мамикiна, Д. Шевцов та багато iнших. Серед перших режисерiв театру - С. Каргальський, Б. Балабан, О. Барсегян. Довгий час головним диригентом театру був вiдомий композитор та диригент Олексiй Рябов - автор вiдомих українських оперет "Весiлля в Малинiвцi" (1938 рiк), "Сорочинська ярмарка" (1943 рiк), "Червона калина" (1954 рiк).

На сценi театру вiдбувалися i постановки українських класичних водевiлiв. Таких як "Наталка-Полтавка" М. Лисенка (1943 рiк), "Сватання на Гончарiвцi" К. Стеценка (1953 рiк), "За двома зайцями" В. Рождественського (1953 рiк).

Поруч з українськими творами в театрi з незмiнним успiхом йшли кращi свiтовi вистави: "Летюча миша", "Нiч у Венецiї", "Сiльва", "Принцеса цирку", "Баядера" та багато iнших.

На сьогоднiшнiй день, враховуючи модернiзацiю суспiльства та якiсно новi потреби глядача, колектив Київського державного театру оперети має перспективний план розвитку театру. Насамперед, використовуючи давнi традицiї театру оперети, осучаснюється його iмiдж, наближаючи театр до потреб молодого глядача. Тому, поряд з традицiйними популярними оперетами здiйснюються постановки мюзиклiв, музичних вистав, музично-пластичних дiйств, шоу-програм. До спiвпрацi запрошуються новi режисери та молодi актори.

Зараз у репертуарi нашого театру 16 рiзножанрових вистав: оперети, мюзикли, музичнi комедiї та музичнi казки.

ТЕАТР У ФОЙЄ

Камерну сцену Київського театру оперети - "Театр у фойє" - вiдкрито порiвняно недавно: у 2004 роцi (70-й ювiлейний для театру рiк). Її створення зiнiцiював художнiй керiвник-директор КДТО Богдан Струтинський.

"Театр у фойє" дозволяє розширити репертуар Театру оперети в цiлому, збагативши його новими фарбами, новими знахiдками.

Серед великої кiлькостi авторiв, що зверталися до можливостей саме камерних театрiв одним з найвiдомiших є французький композитор, засновник жанру оперети Жак Оффенбах.

Першою виставою "Театру у фойє" стала одноактна оперета Ж.Оффенбаха "Звана вечеря з iталiйцями", прем'єра якої вiдбулася у жовтнi 2004 року (реж. - Б.Струтинський).
29 квiтня 2006 року - нова вистава на малiй сценi "Кавова кантата" Й.С. Баха.

В планах - залучення молодих режисерiв i постановки нових яскравих вистав на музику класикiв жанру оперети i сучасних авторiв.

Худ.рук - заслуженный деятель искусств Украины Виктор Гирич;

Касса работает кроме понедельника;
Справки по тел. 253-62-19;

# Стоимость билетов: утренние - от 3 до 6 грн.,
# вечерние - от 3 до 10 грн.,
# выходные, праздничные и премьеры - от 5 до 20 грн.,
# выходные, праздничные и премьеры для детей - от 4 до 15 грн.,
# спектакли на малой сцене - 8грн.

Cоздание именно в Киеве театра современной хореографии «КИЕВ МОДЕРН-БАЛЕТ», возглавляемого Раду Поклитару, одним из известнейших молодых балетмейстеров Европы, – большое событие в современной художественной жизни, какой Украина может действительно гордиться. Ведь имя этого хореографа всегда связывают с наиболее интересными экспериментами и смелым прочтением всемирно известных театральных сюжетов, обновлением и обогащением формы и лексики современного танца. Театр Раду Поклитару задуман как театр авторский, где формирования репертуара и художественные приоритеты определяются постановками одного хореографа с собственным неповторимым стилем.

Педагоги театра:
Народный артист Украины, лауреат международных конкурсов Сергей Бондур
Алексей Бусько
Кристина Шишкарева
Ассистент балетмейстера – Анатолий Козлов

Адрес: ул.Владимирская 23В
Телефон: 279-14-77
Театральний реформатор Лесь Курбас (1887-1937), режисер театру і кіно, актор, драматург, теоретик, педагог, поліглот-перекладач - створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття. (Навіть холодний ГУЛАГ став лише провокацією останніх шедеврів майстра.) Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як "розумного Арлекіна". Його незавершена за життя теорія "образного перетворення" завершується сьогодні, на початку третього тисячоліття, зусиллями філософів і художників, що шукають кореневу, "архетипову" специфіку Мистецтва. Сучасний віртуальний простір лише сприяє поглибленню цього пошуку.

Символіка Центру, автором якої є Сергій Маслобойщиков, не випадково поєднує в собі трансформовану "Башту" Татліна (один з основних художніх образів ХХ ст.) з доміно Арлекіна (символом нового актора).

Державний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, створенний постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року, розпочав роботу 1996 року. Ми врахували новітній досвід сучасної світової культури, де передбачається "тотальність" функцій, легка взаємозамінність "елементів", паралельний розвиток теорії і практики, принцип багаторівневості і симультанності.

У Центрі три підрозділи: науково-дослідний, художньо-театральні пошукові лабораторії, культурологічний відділ. Перевага надається генерації ідей, молодим силам і новітнім методам і методологіям, експерименту у найширшому художньому просторі (сьогодні не можна досліджувати театр поза цілісним художнім контекстом). Центр ставить на меті провокацію експерименту й створення світобудівничих моделей Театру нової Мови, театру - конструктора національного духовного середовища. Інтелектуальна думка нової України, її культорологія і мистецтвознавство мають реінтегруватися у європейський і світовий контекст, з якого вони з відомих історичних причин випали.

Діяльність Центру має п'ять стратегічних напрямів:
1. Відпрацювання сучасної моделі діалогу: культура України і українська культура - культура Світу.
2. Написання історії українського театру ХХ ст. в контексті світової художньої культури, з використанням новітніх методологій.
3. Створення системи культурологічних проектів широкого спектру як механізму реінтеграції національної культури у світовий контекст.
4. Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти.
5. Аналіз державної культурної політики, пропозиції альтернативних та інноваційних її форм.

Центр Леся Курбаса - відкрита зона. Нам близька формула відомого фізика про "божевільні ідеї". Приходь - фантазуй і працюй, засукавши рукави. Тобі жити у третьому тисячолітті, почни з сьогодні.
ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ "ТЕАТР У КОШИКУ"

Художній керівник - Ірина Волицька, кандидат мистецтвознавства, лауреат Державної премії ім. Леся Курбаса.
Прима - Лідія Данильчук, лауреат Державної премії ім. Івана Котляревського.
Директор - Юрій Зельцер.

Пр. Броварской, 25
тел. 517-89-80